Конфлікт чи булінг: як відрізнити.

Конфлікти та булінг — це різні явища, з якими можуть стикатися діти в дитячому садку, і важливо вміти їх розрізняти. Конфлікт — це природна частина взаємодії між дітьми, коли виникають суперечки через різні інтереси, бажання або погляди. Зазвичай обидві сторони можуть висловити свої емоції, відстояти свою думку, і за належної підтримки дорослих знайти компроміс. Такий досвід допомагає дітям навчатися співпраці, емпатії та розв’язання проблем.

Натомість булінг — це систематичне цькування, коли одна дитина цілеспрямовано принижує, залякує або виключає іншу, і така ситуація повторюється. У випадку булінгу завжди є нерівність сил: одна сторона — агресор, інша — жертва, яка не може самостійно себе захистити. Це явище завдає емоційної шкоди, впливає на самооцінку дитини та її відчуття безпеки.

Розпізнаючи ці відмінності, батьки можуть краще підтримати свою дитину: допомогти розв’язати конфлікт чи вчасно звернутись по допомогу у випадку булінгу. Важливо бути уважними до поведінки дитини, створювати атмосферу довіри та завжди бути готовими вислухати її переживання.

Батьки можуть запідозрити булінг, якщо помічають у дитини певні тривожні зміни в поведінці або емоційному стані. Серед характерних ознак — небажання йти в садок без зрозумілих причин, раптові істерики, тривожність, замкнутість або надмірна збудженість після перебування в колективі. Дитина може скаржитися на постійні образи, виключення з ігор, пошкоджені або зниклі речі, фізичні сліди (синці, подряпини), але часто боїться або соромиться прямо розповідати про це. Також варто звернути увагу на порушення сну, апетиту, часті скарги на погане самопочуття без медичних підстав.

Якщо батьки помічають подібні сигнали, важливо не ігнорувати їх, а спокійно поговорити з дитиною, не звинувачуючи її, та звернутись до вихователя або психолога для подальшого з’ясування ситуації. Рання реакція дорослих допомагає зупинити булінг і захистити дитину.

 

Як виховувати дитину, аби вона не стала жертвою булінгу і не була агресором: поради для батьків дошкільнят

Міжнародний день протидії булінгу – це привід задуматися: як ми, дорослі, можемо захистити наших дітей та навчити їх здоровим моделям поведінки? Адже саме в дошкільному віці закладаються основи емоційного інтелекту, вміння спілкуватися та відстоювати свої кордони.

Булінг — це систематичне знущання, яке може проявлятися словесно, фізично або психологічно. У дитсадку це може бути: виключення з гри, образи, дражнилки, штовхання або "вибір улюбленців" з одночасним ігноруванням інших.

Як виховати дитину, щоб вона не стала жертвою булінгу

✅ Формуйте в дитини здорову самооцінку 

Хваліть за зусилля, а не лише за результат. Дитина, яка впевнена у собі, рідше стає жертвою приниження.

✅ Навчіть говорити “ні” та захищати особисті кордони*

Грайте в рольові ігри: "А що б ти зробив, якби тебе хтось образив?" Навчайте реагувати спокійно, але впевнено: "Мені це не подобається", "Не штовхай мене", "Я не хочу так грати".

✅ Розвивайте емоційний інтелект

Допомагайте дитині називати свої емоції: “Ти зараз злий, бо тебе не взяли в гру?”, “Тобі сумно?”. Це вчить розуміти себе і дає змогу краще взаємодіяти з іншими.

✅ Будьте емоційною опорою 

Створіть вдома простір, де дитина може ділитися переживаннями без страху бути покараною або осміяною. Вірте словам дитини і не знецінюйте її почуттів.

Як виховати дитину, щоб вона не знущалася з інших

✅ Показуйте приклад поваги 

Діти копіюють батьків. Якщо ви кричите на інших, осуджуєте чи ображаєте — це буде нормою і для дитини. Повага починається з дому.

✅ Не дозволяйте “жорстким” іграм без контролю 

Ігри типу "ми проти когось", "вигнати з кола", "смішне прізвисько" — можуть перетворитися на реальний булінг. Пояснюйте, чому така поведінка неприпустима.

✅ Формуйте емпатію**

Запитуйте: “Як ти думаєш, що він відчув, коли ти так сказав?”, “Як би ти почувався на його місці?”. Це допомагає розвивати співпереживання.

✅ Не використовуйте приниження у вихованні 

Фрази типу “Що ти як дівчинка?”, “Ти гірший за всіх” — вчать дитину принижувати інших, щоби почуватися сильнішим.

Практичні поради щодня

🔹 Щодня запитуйте: “Як пройшов твій день?”, “З ким ти грав?”, “Чи було щось, що тобі не сподобалося?” 

🔹 Розповідайте казки з моральними дилемами і обговорюйте їх. 

🔹 Встановіть вдома “правила поваги”: не перебивати, не насміхатися, слухати одне одного. 

🔹 Якщо дитина проявляє агресію — з’ясовуйте причини, а не просто карайте. Часто за цим стоїть страх, ревнощі або потреба у визнанні.

Пам’ятайте

Профілактика булінгу починається не зі школи, а з перших років життя. Сім’я — це перше середовище, де дитина вчиться любити, поважати, домовлятися, відчувати і бути відчутим.

Виховуйте доброту через приклад, підтримку та щоденні розмови. І тоді ваша дитина з більшою ймовірністю виросте сильною, але не жорстокою, впевненою, але не агресивною.

 

ЯК БАТЬКАМ ВІДПОВІДАТИ НА ЧУЖЕ НЕВІГЛАСТВО ПРО АУТИЗМ ?

Ось декілька заготовок, які можуть допомогти в незручній та вибухонебезпечній ситуації.

🔲 «Аутизм – це вигадана проблема»

▪ «Для нашої родини – це реальна проблема. Заходьте як небудь у гості, щоб узнати що це таке і як аутизм впливає на наше життя. Нашій родині доводиться жити інакше, ніж більшості людей, але ми з цим справляємося і це змінило нас у кращу сторону».

▪ Можна також направити людину на певні вебсайти з інформацією про аутизм.

«Дякуємо, що зацікавились питаннями аутизму та нашим життям. Ми допомагаємо нашій дитині використовуючи стратегії, які базуються на наукових дослідженнях та які підтримують кваліфіковані спеціалісти. Ви можете детальніше про них узнати на цьому вебсайті ».

▪ «Аутизм – це дуже складний розлад розвитку. Дуже часто аутичні люди мають сильні сторони в одних сферах, але й серйозні труднощі в інших. Я знаю, що в деяких аспектах наша дитина здається «звичайною» дитиною, але і вона, і ми багато працювали над тим, щоб до цього наблизитись. Тим не менше у нашої дитини ще є багато проблем та труднощів, які не є очевидними на перший погляд».

▪ «Вам може здаватися, що моя дитина кричить чи плаче, тому що вона розпещена та просто хоче отримати «своє». Однак їй просто важко пояснити те, що вона відчуває та що насправді бажає отримати : її здатність до спілкування з іншими людьми обмежена. Тому часто у неї стаються такі емоційні сплески. Дякуємо за вашу турботу, але ми працюємо над тим, щоб допомогти нашій дитині почуватися краще».

▪ «Моя відповідь залежить від дня та настрою. В поганий день я можу висказати все, що думаю. А думаю я, що їм краще не лізти не в свої справи, хай будуть вдячні, що їхня дитина не має подібних проблем.

В більш спокійний день я намагаюсь перетворити це в освітній процес та надати аргументовану відповідь про те, що аутизм – це розлад, який має генетичні причини та описаний у Міжнародній класифікації хвороб. Що це розлад, який впливає на соціальні та комунікативні навички і часто призводить до стереотипних рухів. Я також розповідаю їм про два-три види терапій та уточнюю, що на даний момент не існує ліків від аутизму».

▪ «Аутизм – це порушення нейророзвитку, це означає, що мозок моєї дитини працює інакше, ніж у інших людей. Якщо ви бажаєте, то я можу прислати вам більш детальну інформацію на електронну пошту» (або обмежитися першим реченням та піти).

▪ «Вдячна за турботу. Підтримка оточуючих дуже допомагає нам впоратися з повсякденними ситуаціями. Однак ми надаємо перевагу не обговорювати наші проблеми з тими, хто не розбирається в аутизмі, - для нас важливіше як можна більше часу приділити дитині, а не витрачати його на пояснення про те, що таке розлад аутистичного спектра».

▪ «Аутизм – це широкий спектр, і всі люди з аутизмом дуже різні. Саме по цій причині аутизм так важко інколи буває діагностувати та підібрати терапію – так як це дуже складна інвалідність з великою варіабельністю».

▪ «Дякуємо за інтерес, але мені б не хотілось би обговорювати це з вами». Насправді це допомагає у більшості ситуацій!

🔲 «Чому ви нічого не робите з ….? »

▪ «Щодня ми працюємо над поліпшенням соціальної поведінки нашої дитини. Ми в першу чергу працюємо з поведінкою, яка може бути небезпечною для неї чи для оточуючих, а також з такою, яка заважає її повсякденному життю. Інші проблеми ми будемо вирішувати, коли до них дійде черга».

▪ «В житті нашої дитини є більш важливі проблеми, над якими ми працюємо. Ми можемо зайнятися цим у майбутньому, коли це стане дійсно актуальним».

▪ «Ми працюємо над цим. Просто зміни у поведінці потребують тривалого часу» (Можна ще додати : «Чи можете ви нам допомогти з цим?»).

▪ «Так звісно, ми займаємося і цим. Але у нас передбачено ще багато роботи. А як справи у вашої дитини?».

🔲 «Що з ним / нею НЕ ТАК?» 

▪ «Він просто навчається інакше та більш повільніше, ніж інші. Наприклад, у нашої дитини чудово виходить (… опис сильної сторони)»

▪ «З ним / нею все гаразд. Аутизм це один із варіантів розвитку дитини, нетиповий для нас з вами. Якщо ви хотіли б отримати більше інформації, то я можу з вами нею поділитися».

▪ «Вона (дитина)  дуже гостро реагує на деякі речі, але вона вчиться справлятися з такими ситуаціями та повідомляти нам в чому полягає проблема».

🔲 «Я не хочу щоб мої діти перебували поруч з ним / нею. А раптом вони почнуть копіювати її поведінку?»

▪ «І дуже прикро, тому що він / вона – чудова дитина і турбується про інших, наскільки це в його/її силах».

▪ «Ви маєте знати, що аутичним дітям дуже подобається гратися зі своїми однолітками. Просто вони можуть спілкуватися у відмінний від вашої дитини спосіб, наприклад візуально або тактильно, використовуючи свої руки. За допомогою різноманітних стратегій ми (батьки) також можемо полегшити таке спілкування».

▪ «Подумайте про гру з нашою дитиною як про розвиток толерантності та інклюзивного суспільства і для вашої дитини. Ми маємо навчати наших дітей добру та взаєморозумінню».

▪ Зазвичай в таких ситуаціях хочеться сказати щось добре, позитивне та зріле… Але часто я пояснюю куди їм йти).

🟢 Загальні рекомендації:

▪ Деякі батьки друкували візитки чи інформаційні картки з 2-3 адресами інтернет сторінок. Якщо починались такі розмови, як описані вище, то вони просто давали візитку та казали : «Це складне питання,  пояснення займуть багато часу, але ось список ресурсів, на яких ви зможете знайти інформацію». Це дозволяло завершити тему та не переходити до конфлікту.

▪ Пам’ятайте : ви не зобов’язані нічого казати, особливо незнайомим людям. Абсолютно нормально не ділитися особистою інформацією про діагноз вашої дитини.

▪ Якщо позволяють ваші внутрішні ресурси, то краще все-таки напряму не спорити. Треба чітко відповісти на те, що вони сказали, припинити чи перенаправити розмову на іншу тему.

▪️В цілому ваша задача – розібратися, чи дійсно коментар у відношенні до вашої дитини був грубістю або це звичайне невігластво. Після цього ви маєте прийняти рішення , що краще зробити: ігнорувати коментатора або пояснити поведінку вашої дитини.

З сайту autism journal help (оригінальна стаття з Different roads (2021)

🔻 ©️ Підготувала Надія Есманова (Сторінка про аутизм, інклюзію, психологію).

 

Скажіть це дитині ЗАМІСТЬ крику ❗️

❌ Досить розкидати іграшки!

✅ Іграшкам подобається відпочивати у себе в будиночку. Давай приберемо їх, щоб вони нікому не заважали?

❌ З тобою неможливо!

✅ Я втомилася і бачу, що ти також. Давай зробимо паузу?

❌ Хороші діти так себе не поводять!

✅ Я бачу, що ти без настрою... Я теж іноді себе так почуваю. Хочеш я тебе обійму? Можливо це допоможе?

❌ Ти мене дістав/дістала!

✅ Я дуже втомилася і хочу побути трохи сама. Коли нікого немає, я відпочиваю...

❌ Я сказала НІ!

✅ Давай зробимо по-іншому.

❌ Тобі ще рано це знати!

✅ Гарне запитання. Я подумаю, як правильно на нього відповісти і пізніше дам відповідь.

 

БАЗОВІ ПРАВИЛА ПСИХОЛОГІЧНОЇ СТІЙКОСТІ ПІД ЧАС ВІЙНИ:

Обов'язково читати до кінця!!!!

1. Перестати очікувати “коли це закінчиться”. Це звучить жорстоко, але таке очікування забирає у вас сили. Закінчиться. Обов’язково. Але необхідно діяти відповідно до реалій сьогодення.

2. Безперервно пристосовуватися до нових умов. Для цього відповідаємо на запитання:

Що я можу робити зараз, щоб я відчув себе краще? Безпечніше? Тепліше?

Який маленький крок я можу зробити протягом 5 хвилин? Найближчої години? В цей день?

3. Відмовлятися від того, що емоційно послаблює. Для цього відповідаємо на запитання:

Що погіршує мій стан?

Після чого я відчуваю безсилля?

Від чого мені потрібно зараз відмовитись?

Перегляд яких каналів новин посилює мою тривогу?

Які розмови мене виснажують?

4. Поповнювати свої емоційні запаси. І тому відповідаємо на запитання:

Що додає мені життєвого ресурсу?

Що допомагало почуватися краще останніми днями?

Якась діяльність?

Якісь розмови?

Перегляд якоїсь інформації?

5. Підтримувати зв’язки з близькими людьми.

Запитувати трендове «Як ти?». Обмінюватись новинами.

Обійматися. Проводити час разом.

Зараз дуже потрібен емоційний контакт. Тому, якщо ви на відстані, додайте аудіо та відеоспілкування замість текстових повідомлень.

6. Допомагати іншим, але уважно стежити за правилом «кисневої маски»: допомагаємо лише після того, як подбали про себе (дивись попередні пункти). Якщо сили та можливість є, то думати:

Кому я можу принести користі зараз?

Хто потребує моєї допомоги?

Якою може бути допомога?

СПОСОБИ ЗНИЗИТИ ТРИВОГУ:

1. Дихайте. Дихання спокійне, повільне, видих довше вдиху. Якщо відчуваєте, що сильно б’ється серце, запаморочення, «загубленість», нудить – все залишайте на хвилину – і дихайте;

2. Пийте воду, потроху;

3. Одягніть на руку будь-яку гумку і клацайте себе по руці, якщо відлітаєте «в паніку»;

4. Займайте себе діяльністю, до якої ви звикли і яку робите впевнено;

5. Екстрена допомога – зробіть будь-яку фізичну вправу: сядьте, встаньте в планку, відіжміться 10 разів. Контроль за емоціями повернеться через контроль тіла;

6. Проконсультуйтеся зі знайомими лікарями: які препарати від тривоги вам можна приймати та купіть їх;

7. Знайдіть психологічний безкоштовний бот в Телеграмі, він допомагає впоратися з нападом паніки:

8. Не забувайте їсти. Голод погіршуватиме ваш стан;

9. Намагайтеся не втягуватися в емоційні дискусії зараз. Дуже важливо зараз берегти свої емоційні сили;

10. Обійміть близьких.

Що робити, якщо ви злякалися та не можете їсти?

Випийте «Ношпу» 1-2 таблетки.

Покладіть тепле на живіт.

Подихайте спокійно та глибоко.

Зробіть самомасаж живота.

Що робити, якщо ви злякалися та не можете спати?

Випийте будь-який доступний вам заспокійливий засіб.

Подихайте спокійно та глибоко.

Закрийте очі. І почніть рухати ними (не відкриваючи) праворуч-ліворуч. Так 15-20 разів.

Потім відкрийте, трохи поморгайте і повторіть рухи вправо-ліворуч із закритими. Таких циклів необхідно зробити близько 10.

Що робити, якщо ви злякалися й почали тремтіти?

Подихайте спокійно та глибоко.

Напружте кулаки, стисніть їх щосили, протримайте так 5-7 секунд, розслабте. Виконайте за аналогією з іншими частинами тіла.

Залишайте щось не травмонебезпечне, що є під рукою: м’яч, м’яка іграшка, змотана в клубок річ. Кидайте щосили, 10-15 разів.

Що робити, якщо у близької людини істерика?

1. Зупинити фізично, відвести убік.

2. Взяти за руку / Обійняти / Притиснути до себе.

3. Встановити контакт очима.

4. Дати води, вмити. Наполягати, щоб вона зробила хоча б один ковток. Потім ще один.

5. Показувати, як треба дихати: «Дихай зараз, як я. Вдих, видих, вдих, видих».

6. У разі сильного надмірного емоційного потрясіння, спробувати легенько струснути чи поплескати по тілу.

7. Сказати: “Зараз це пройде, зараз ти заспокоїшся, я поруч”. Ви повинні говорити голосно, чітко та твердо. Фрази лише прості, 2-3 слова. Вам потрібно бути якомога спокійними та виваженими.

Як заспокоїти людину у кризовому стані телефоном?

1. Встановити контакт, привернути увагу до себе: “Ти мене чуєш?”. Запитати кілька разів, якщо людина в істериці. Ідеально отримати відповідь “так”.

2. Допомогти стишити дихання: “Зроби вдих та видих”, “Зробив?”, “Ще раз?”, “Є?”.

3. Переключити увагу людини на зовнішні об’єкти: “Де ти зараз?”, “Що ти зараз бачиш?”, ”Хто поруч з тобою?”.

4. Забезпечити безпеку людини: “Ти в безпеці зараз?”, “Тобі зараз щось загрожує?”. Якщо ні, то дати чітку інструкцію, куди йти.

5. Сказати те, що відбувається з людиною: “Ти злякався”, “Ти шокований”, “Це мине”, “Слухай мій голос”, “Я поруч”.

6. Якщо людина продовжує перебувати в афекті, припустимо крикнути, голосно та чітко вимовити ім’я або звернення: “Мама!”; “Бабуся!”.

7. Коли людина заспокоюється, дайте їй інструкцію, що зараз робити: “Іди додому та приготуй їжі, вимкни телевізор та йди умийся”.

8. Домовитеся, коли ви перевірите стан людини: “Я зателефоную тобі через 10 хвилин, обов’язково візьми слухавку”.

 

Чим  важливі сімейні ритуали та як їх впроваджувати

Ритуали — це, наприклад, сімейний спосіб відзначати дні народження, робити спільні прогулянки вихідними чи пікніки. Ритуалами можна назвати також релігійні чи локальні свята та традиції. Скажімо, коли родини на Різдво або Великдень збираються разом, готують традиційні страви, йдуть до церкви, співають колядки або розписують писанки — це все ритуали, регулярні спільні дії, які повторюються з року в рік, і мають для всіх членів родини важливе значення.

"Тоді у дітей з'являються стабільні точки, на які вони можуть спиратися, коли вивчають навколишнє середовище. Ці точки також можуть допомогти навчитися передбачати події та розуміти, що є важливим для особистісного розвитку", — говорить Сергій Михайлик.

Для восьмирічної Софії та її молодшої сестри Мілани із Запоріжжя улюбленим сімейним ритуалом є приготування піци. Мама дівчат — Ольга, розповідає, що їм важливий не стільки результат, скільки сам процес: "Ці три години, коли ми робимо піцу, займають всю їхню увагу, діти розслабляються і відволікаються від всього. Незалежно від того, якою вийде піца, це завжди особливий момент".

У процес залучена вся сім'я: чоловік Ольги купує продукти, вона готує тісто за бабусиним рецептом, Софія ріже продукти, Мілана наносить кетчуп на тісто, а потім разом розкладають начинку. "Цей ритуал є чудовим способом провести час разом, адже через роботу у нас не завжди є можливість зібратися", — каже Ольга.

Також у родині є особливий ритуал — всі члени сім'ї записують або малюють свої бажання. Він виник з особистого досвіду: "Софія постійно щось хоче. Одного разу я зрозуміла, що їй потрібно сконцентруватися. Запропонувала їй завести блокнот, куди вона могла б записувати свої бажання". Періодично родина переглядає записи доньки, відзначаючи, що вже не є актуальним, і залишаючи лише те, що дійсно важливе для неї.

"Таке заняття допомагає їй розуміти справжні бажання, а не просто слідувати за тим, що вона бачить навколо. Потім ми вирішили, що ця традиція може стати сімейною, тому тепер всі пишемо свої бажання. Навіть наша молодша донька, якій три роки — вона малює бажання, а ми обговорюємо їх. Цей ритуал став важливою частиною нашого життя", — розповідає Ольга.

Ритуали також можуть бути пов’язані з побутовими справами, як-от догляд за тваринами або хатня робота: "Якщо спільну працю подати як позитивний досвід, це може вчити дисципліні, відповідальності та співпраці. Але якщо в цих ритуалах не вистачатиме приємного спілкування чи часу для відпочинку, це може призвести до відчуття, що сімейні зв’язки тримаються лише на обов’язках. У такому випадку важливо балансувати з ритуалами, які сприяють емоційному зв’язку: спільний перегляд фільмів, розмови, сімейні вечері тощо", — говорить Сергій Михайлик.

Коли та як слід запроваджувати ритуали

Ритуали слід запроваджувати тоді, коли дитина зможе їх зрозуміти. Вони мають відповідати її рівню сприйняття світу. І головне — аби вони відповідали інтересам та віковим особливостям дитини.

Для малюків більше підійдуть ігри, для дітей 7-9 років — пізнання чогось нового через навчальні активності.

Психолог радить підбирати ритуали залежно від змін у дитячих інтересах: "Зазвичай щоденна або щотижнева рефлексія з трирічною дитиною не спрацює, це ще для неї надто складно. Натомість може краще підійти якась гра або прогулянки в парку".

При впровадженні традицій варто пам’ятати, що не всі новинки підійдуть усім членам родини. Тоді ритуал може стати більше обов'язком, ніж приємним проведенням часу.

"Ціль ритуалів — гуртувати і давати стабільність, зміцнювати зв'язок, тому важливо враховувати інтереси всіх. Є ситуації, в яких можна спробувати знайти компроміс. Наприклад, той, хто не любить настільні ігри, може не грати, а просто бути поруч і спілкуватися", — пояснює Сергій Михайлик.

Також важливо, щоб навіть той, хто тимчасово відсутній, брав участь у ритуалах хоча б на відстані. "Головне — щоб дитина відчувала, що всі члени родини, навіть якщо не поруч, підтримують її і є частиною спільних традицій", — уточнює психолог.

Важливість ритуалів в умовах війни

Через життя в умовах підвищеного стресу, викликаного обстрілами, відключеннями світла та іншими наслідками війни сімейні ритуали стали ще більш потрібними, пояснює Михайлик: "Вони допомагають створити відчуття контролю, стабільності, адже дитина завжди знає, що має час з батьками для спілкування чи просто для обіймів".

Родина Наталії після початку повномасштабної війни переїхала з Харкова до селища в області, що за 50 кілометрів від міста. Постійні обстріли стали стресом для всіх, зокрема для дітей. Похитнулися й ритуали родини, але вони їх поступово адаптовують або впроваджують нові. Раніше улюбленим ритуалом був пікнік посеред лісу. Під час такого відпочинку важливою була взаємодія з природою: спостереження за комахами, пошук рослин чи обійми з деревами. Через війну спланувати таку прогулянку складніше, але родина намагається влаштовувати щось подібне.

 Ритуали в цій родині змінюються регулярно. Зараз сім’я відштовхується від безпекової ситуації в регіоні, та від вікових вподобань доньок. До прикладу, семирічна Поліна грає з татом в шахи. Для п'ятирічної Мілани така гра ще важка, але в неї з'явилося нове захоплення. "Одного разу вона з'їла яблуко, і їй захотілося посадити кісточку від нього. Наступного разу вона захотіла посадити ще й кавуни та абрикоси. Згодом ми посадили й помідори. Діти бачать, що з кісточки може з'явитися нове життя, якщо докласти зусиль. Цей процес їх заспокоює, вони залучені до справи, яка потребує турботи та уваги. А ще це вчить їх відповідальності, бо вони доглядають за рослинами", — розповідає Наталія.

Також у сім'ї виник новий спільний ритуал — малювання. "Спершу ми проговорюємо, що хочемо малювати. Часто це щось про відпочинок та спокій, — говорить Наталія. — Хтось малює море, хтось гори. Це допомагає відволіктися не лише дітям, але й нам з чоловіком".