Спільна робота батьків і педагогів: кроки до успіху дитини з ООП

Сьогодні ми  обговоримо найважливіше – успіх і щастя наших дітей із особливими освітніми потребами (ООП). Насамперед, дозвольте висловити свою повагу. Ваш шлях – це шлях любові, терпіння та щоденної праці. Ви – перші вчителі та найкращі експерти для своїх дітей. І наша мета – об’єднати ваш унікальний досвід з нашими професійними знаннями.

Успіх дитини з ООП починається не з діагнозу і не з корекційних занять. Він починається з фундаменту у серці кожного дорослого.

Від діагнозу до потенціалу

Наш перший крок – це Зміна фокусу. Коли ми говоримо «особливі освітні потреби», ми говоримо про те, що дитині потрібні особливі умови для навчання та розвитку. Це не вирок, а лише опис її потреб. Наше завдання, як фахівців, – перестати фокусуватися на тому, чого дитина не вміє, і почати шукати та розвивати її сильні сторони. Кожна дитина талановита. Наша справа – знайти цей талант і створити умови, щоб він розцвів. Ваша роль полягає у Прийнятті дитини повністю. Це віра в її майбутнє та готовність щодня робити маленькі кроки вперед, не порівнюючи її з іншими.

Принцип «Один Корабель»

У роботі з дитиною з ООП ми, педагоги та ви, батьки, – це єдиний екіпаж. Якщо ми пливемо у різні боки, дитина стоїть на місці. Якщо ми гребемо синхронно, ми рухаємося до успіху. Це вимагає Взаємної довіри – ми не критикуємо, ми співпрацюємо. І пам'ятайте: Батьки – експерти. Ми, педагоги, знаємо методики, але ви знаєте свою дитину краще за всіх. Ваша інформація про те, що її мотивує, чого вона боїться і що її найбільше тішить, є безцінною для складання Індивідуальної програми розвитку (ІПР).

Модель практичної співпраці

Наш садок забезпечує інклюзивне середовище та професійну корекційну підтримку. Наш спільний дороговказ – це ІПР – Індивідуальна Програма Розвитку. Це реалістичний і зрозумілий для вас документ із короткостроковими та довгостроковими цілями.

На жаль, ми стикаємося з проблемою Узагальнення навичок. Дитина може ідеально виконати завдання з фахівцем, але не використовувати цю навичку вдома чи в групі. Саме тому наше завдання – пояснити вам, як ви можете закріпити цю навичку в повсякденному житті.

Роль батьків у домашньому середовищі

Домашнє середовище – це найважливіший полігон для закріплення. Що ми просимо вас робити?

1.    Постійність і Рутина. Створіть чіткий, передбачуваний графік дня (час сну, їжі, гри). Передбачуваність дає дитині відчуття безпеки, знижує тривожність та сприяє саморегуляції.

2.   Генералізація. Регулярно виконуйте короткі домашні завдання, рекомендовані фахівцями. Навички закріплюються лише через повторення в різних умовах.

3.   Соціальні Навички. Заохочуйте спілкування з однолітками на дитячому майданчику, навчайте дитину простим соціальним правилам («привіт», «дякую»). Це допомагає дитині інтегруватися в соціум.

4.   Комунікація. Щодня фіксуйте важливі події, успіхи чи проблеми дитини вдома та повідомляйте про них вихователю. Це дозволяє нам швидко реагувати на зміни в її стані та коригувати методи роботи.

Міст Комунікації

Як зробити нашу комунікацію максимально ефективною? Щоденник спостережень/Зворотний зв’язок є ключовим: вихователі та фахівці надають вам короткий звіт про день дитини, а ви – про те, як дитина почувалася ввечері. Ми також проводимо Регулярні зустрічі для обговорення прогресу за ІПР. Плануйте ці бесіди як можливість обмінятися позитивними новинами. І пам'ятайте про Відкритість: не соромтеся ставити нам будь-які запитання. Жодне ваше занепокоєння не є дрібницею.

Секрети стійкості

Спільна робота вимагає не лише зусиль, а й емоційної стійкості.

Насамперед, це Сила маленьких перемог. Розвиток дитини з ООП часто схожий на підйом у гори: це повільний, але впевнений рух. Святкуйте мікро-успіхи: самостійно зав’язала один шнурок, протрималася 5 хвилин на занятті, уперше відповіла на запитання. Це перемога! Фіксуйте її, хваліть дитину та повідомляйте про це нам. Завжди використовуйте Позитивне формулювання: ми навчаємо дитину, як треба, а не як не треба.

І останнє, але не менш важливе – це Емоційне вигорання батьків. Турбота про дитину з ООП – це марафон. Турбота про себе – це не розкіш, а необхідність. Знайдіть 30 хвилин на день, щоб побути наодинці. Не соромтеся звертатися до нас по психологічну підтримку для себе або ми направимо вас до батьківських груп підтримки.

Пам'ятайте, що в нашому садку ви маєте доступ до команди фахівців: Практичний психолог (я), Логопед/Дефектолог, Вихователі та асистенти вихователя.

Наша мета спільна: допомогти дитині з ООП адаптуватися, розвинути свій потенціал та стати повноцінним, щасливим членом суспільства. Це шлях, де кожен крок, зроблений спільно, примножує успіх дитини.

Дякую за увагу та готовність до співпраці. Я вірю в силу нашої команди!

 

 

Якщо ваша дитина відрізняється від інших: від прийняття до підтримки

Шановні батьки!

 Наша сьогоднішня розмова присвячена дуже важливій і водночас делікатній темі: унікальності кожної дитини. Як практичний психолог, я щодня бачу десятки маленьких особистостей, і можу з упевненістю сказати: абсолютно всі діти чимось відрізняються від своїх однолітків. І це не проблема, це – багатство світу.

Проте, коли ця «інакшість» стає помітною для суспільства чи викликає у вас тривогу, завдання батьків полягає не в тому, щоб «виправити» дитину, а в тому, щоб підтримати її. Ця консультація допоможе вам пройти шлях від занепокоєння до повного прийняття та ефективної підтримки вашої унікальної дитини.

Частина I. Розуміння «Інакшості»: Спектр Норми

Для початку, давайте визначимо, що саме ми маємо на увазі, коли говоримо «дитина відрізняється». Різниця може бути в багатьох аспектах, більшість з яких є абсолютно нормальними варіаціями розвитку:

1. Темперамент і психологічні особливості

• Висока чутливість (Highly Sensitive Child): Дитина гостро реагує на гучні звуки, яскраве світло, текстуру одягу, емоції інших.
• Інтроверсія vs. Екстраверсія: Ваша дитина може бути «домашньою», віддаючи перевагу іграм наодинці, або, навпаки, занадто гучною та імпульсивною.
• Різний темп розвитку: Хтось раніше починає говорити, хтось — бігати. Це індивідуальна карта розвитку.

2. Яскраві інтереси та здібності

• Надзвичайна захопленість: Дитина може годинами вивчати комах, динозаврів чи космічні об'єкти, ігноруючи популярні дитячі ігри.
• Асинхронний розвиток: Випереджає однолітків у логіці чи мовленні, але має труднощі з самообслуговуванням чи координацією.

3. Особливі освітні потреби (ООП)

Іноді «інакшість» пов'язана з об'єктивними діагнозами, як-от розлади аутистичного спектра (РАС), синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ), затримка мовленнєвого розвитку (ЗМР) або інші особливості. У цих випадках підтримка потребує участі фахівців, але принцип батьківського прийняття залишається основою.

Важливий висновок: Чим би не була викликана різниця, вона є частиною особистості вашої дитини. Наша мета — не "втиснути" її у загальноприйняті рамки, а створити для неї умови для повноцінного розвитку, де вона почуватиметься успішною і прийнятою.

Частина II. Почуття батьків: Дозвольте собі не ідеалізувати

Зіткнення з тим, що ваша дитина відрізняється, часто викликає сильні, іноді суперечливі, почуття у вас, батьків. Це нормально.

1. Прийняття власних емоцій

• Тривога та страх: «Чи зможе моя дитина адаптуватися в школі?», «Як вона житиме далі?»
• Почуття провини: «Що я зробив не так під час вагітності/виховання?»
• Роздратування та втома: Особливо, коли доводиться постійно пояснювати поведінку дитини іншим або боротися з її особливостями (наприклад, із сенсорними перевантаженнями).
• Сором і порівняння: «Чому сусідський Петрик уже читає, а моя дитина...»

Пам’ятайте: Ви – не ідеальні батьки, і ваша дитина – не ідеальна дитина. Це полегшення, а не проблема!

2. Стоп порівнянням!

Порівняння – це найкоротший шлях до фрустрації. Коли ви порівнюєте свою дитину з іншою, ви порівнюєте яблуко з апельсином.

• Фокус на прогресі, а не на стандарті: Єдине, з ким варто порівнювати вашу дитину, це вона сама вчора. Відстежуйте її особисті успіхи та зростання.
• Виховуйте внутрішню опору: Якщо ви постійно демонструєте дитині, що вона «не така, як усі», вона засвоїть це як свою ваду. Якщо ви демонструєте, що вона унікальна, вона засвоїть це як свою силу.

Частина III. Практичні поради та стратегії підтримки

Ваше завдання як психолога і провідника дитини у світ — створити безпечний мікроклімат, де її особливості не стануть бар'єром.

1. Безумовне прийняття та безпека

Суть: Дитина має бути на 100% впевнена, що ви любите її без жодних «але».

• Використовуйте стверджувальні фрази: Замість «Чому ти не можеш поводитися тихо, як Даринка?», скажіть: «Я люблю твою енергійність, але зараз нам потрібно говорити тихо, тому що...»
• Створіть «нішу безпеки»: Якщо дитина високочутлива, забезпечте їй місце вдома, де вона може сховатися від перевантаження (куточок, намет, тиха кімната).

2. Стратегія «Вивчайте свою дитину»

Ви — головний експерт зі своєї дитини. Будьте як науковець: спостерігайте, фіксуйте, робіть висновки.

• Ведіть щоденник спостережень: Записуйте:
• Тригери: Що саме викликає небажану реакцію (гучну музику, очікування, голод, перехід від гри до навчання)?
• Ресурси: Що заспокоює дитину, дає їй сили (конкретна іграшка, обійми, тиха гра, природа)?
• Посилюйте сильні сторони: Якщо дитина має феноменальну пам'ять, розвивайте це, навіть якщо їй важко зав'язувати шнурки. Успіх в одній сфері дає впевненість для подолання труднощів в іншій.

3. Робота з соціальним оточенням (Садочок і друзі)

Ви — міст між унікальністю дитини та світом.

• Партнерство з вихователем: Не приховуйте особливості дитини. Чітко, коротко і без виправдань поясніть вихователю, як краще взаємодіяти з вашим сином чи донькою.
• Приклад: «Марійці потрібен час, щоб приєднатися до спільної гри. Будь ласка, дозвольте їй 10 хвилин пограти поряд, а потім запросіть, а не змушуйте».
• Соціальні сценарії для дитини: Навчайте дитину, як поводитися в типових ситуаціях:
• На запитання «Чому ти це робиш?» (якщо це особлива поведінка): Навчіть її говорити: «Мені так зручно» або «Мені це подобається».
• На пропозицію, від якої вона хоче відмовитися: Навчіть говорити: «Дякую, але я хочу пограти з (своєю іграшкою)». Це дає їй відчуття контролю.

4. Звернення до фахівців: Не страх, а додаткова підтримка

Якщо різниця дитини суттєво ускладнює її адаптацію, комунікацію або навчання, звернення до фахівця (логопед, дефектолог, дитячий психіатр, невролог) — це акт батьківської любові та відповідальності.

• Рання діагностика = Рання допомога: Чим раніше ви отримаєте точний "план дій", тим ефективнішим буде розвиток дитини.
• Фахівець — ваш союзник: Він допоможе відрізнити особливості розвитку від затримки, розробити індивідуальну програму та навчити вас дієвим інструментам.

Частина IV. Дієві приклади та фрази для батьків (У форматі розповіді)

Щоб краще закріпити наші поради, розглянемо кілька типових ситуацій, коли особливості дитини стають помітними, і порівняємо, як реагують батьки, піддаючись емоціям, та як варто діяти, спираючись на психологічні знання.

1. Ситуація: Сенсорна чутливість на святі. Уявіть, що ви на дитячому святі, де лунає гучна музика. Ваша дитина, яка має високу сенсорну чутливість, закриває вуха і починає плакати.

• Типова реакція: Батьки часто відчувають сором і можуть сказати: «Припини соромити мене! Це ж просто музика, всі танцюють!» — це лише посилює стрес дитини.
• Рекомендована реакція психолога: Замість осуду, ви маєте валідувати її почуття і діяти: «Я бачу, що тобі зараз дуже голосно і неприємно. Ходімо, знайдемо тихий куточок, і я буду тримати тебе за руку, поки ти не заспокоїшся». Ця фраза поєднує прийняття почуттів дитини з конкретною дією, що повертає їй відчуття безпеки.

2. Ситуація: Обмежені інтереси та соціалізація. Ваш син, який обожнює поїзди, говорить лише про них і ігнорує спроби однолітків залучити його до інших ігор.

• Типова реакція: Через бажання "нормалізувати" ситуацію, батьки можуть наполягати: «Перестань, будь ласка, говорити про свої поїзди! Спробуй пограти у футбол, як усі.» Це змушує дитину відчувати, що її захоплення — це проблема.
• Рекомендована реакція психолога: Використовуйте її інтерес як міст до спілкування: «Ти дуже багато знаєш про поїзди! Це круто. Можеш пояснити хлопцям, як поїзд везе м’ячі? Давай знайдемо, що спільне є у твоєму інтересі та їхній грі». Таким чином ви приймаєте її інтерес і одночасно навчаєте інтегрувати його в соціальну взаємодію.

3. Ситуація: Соціальна незручність. Дитина хоче приєднатися до гри, але робить це незграбно, наприклад, хапає іграшку, замість того, щоб запитати.

• Типова реакція: Виникає бажання швидко виправити поведінку: «Не можна! Попроси ввічливо, ти ж умієш!»
• Рекомендована реакція психолога: Втрутіться як «перекладач» і покажіть правильний сценарій: «Дай мені руку. Скажи: "Привіт, можна я буду машиністом цього поїзда?". Я розумію, що ти просто хотів пограти, але треба запитати». Це є прямим навчанням соціального сценарію, що є ефективнішим, ніж просто докір.

4. Ситуація: Низька швидкість та запізнення. Дитина дуже повільно одягається чи збирається, через що ви постійно запізнюєтесь і нервуєте.

• Типова реакція: Втома часто призводить до звинувачень: «Ти вічно вовтузишся! Ми вже запізнилися через тебе!»
• Рекомендована реакція психолога: Приберіть особисту образу і перетворіть це на гру. Заплануйте дію заздалегідь: «Я бачу, що тобі складно поспішати. Давай зробимо це грою. Я ставлю таймер на 5 хвилин, і ми перетворюємось на повільних черепах, а потім на швидких зайців. Якщо ти встигнеш, ми читаємо на одну казку більше». Визнання складності дитини (Валідація: "тобі складно поспішати") + використання гейміфікації є потужним інструментом для мотивації.

Висновок: Ваш компас — це любов

Пам'ятайте, що ваша дитина — це не набір діагнозів чи відхилень. Це жива, зростаюча особистість, яка потребує лише одного: вашої безумовної любові та підтримки.

Сприймайте її особливості не як камінь спотикання, а як особливі інструкції для виховання. Визнайте свою силу: ви можете стати найкращим адвокатом, захисником і провідником своєї дитини у світі.

Сім’я — це перше і найважливіше середовище, де дитина має відчути, що бути собою — це нормально і прекрасно.

Якщо у вас виникнуть додаткові питання щодо взаємодії у садочку, або ви відчуєте необхідність обговорити конкретну ситуацію, будь ласка, звертайтеся до мене. Ми разом знайдемо найоптимальніший шлях підтримки та розвитку для вашого сина чи доньки.

 

 

Продовжуємо наш проєкт «Компас безпеки. 16 днів проти насилля.»

Формуємо у дітей поняття «безпечний дорослий». Вчимо ідентифікувати та називати дорослих зі свого оточення, до яких можна звернутись за допомогою, коли страшно, сумно або потрібна підтримка. Сприяємо зниженню рівня тривожності шляхом зміцнення відчуття захищеності та контролю над ситуацією. Розвиваємо навички активного слухання та емоційного самовираження.

Заняття «Моє безпечне коло. Дорослі, яким я довіряю.»

 

В рамках проєкту проведені заняття «Я і мої кордони. Секрети особистого простору.», «Покажи долоньку. Уроки безпечних дотиків.», « Суперсила «Ні!.». Як захистити себе та свій вибір.», Хто мій безпечний дорослий. Секрети, якими можна і не можна поділитись".

Діти навчались розпізнавати і поважати особисті кордони інших, закріпили навички прохання дозволу та відмови, розрізняли «безпечні» та «небезпечні» дотики, вправлялись у вмінні говорити «Ні» та звертатись по допомогу до дорослого.

Заняття "Я і мої кордони. секрети особистого простору"

Заняття "Покажи долоньку. Уроки безпечних дотиків."

Заняття "Хто мій безпечний дорослий? Секрети, якими можна і не можна поділитись".

 

У рамках святкування Всесвітнього дня доброти в нашому садочку відбулося особливе психологічне заняття під назвою "Добро дарує крила". Ми занурилися у світ щирих вчинків та емпатії, обговорюючи, як навіть найменший прояв доброзичливості здатен окрилити нас і змінити світ навколо.

Діти вчилися розпізнавати почуття інших, ділитися теплом та створювати "крила доброти" власними руками. Спостерігати за тим, як вони з ентузіазмом і щирістю приймали ці прості, але такі важливі істини, було справжнім натхненням! Пам'ятаймо: виховання доброти починається з нашого прикладу вдома.

 

 

Як ми розвиваємо «суперсили» вашої дитини: Робота психолога в програмі СЕН «Веселі друзі»

Шановні батьки!

Під час занять з нашими малюками ми впроваджуємо програму Соціально-емоційного розвитку та навчання (СЕН) «Веселі друзі». Як практичний психолог, я хочу пояснити, що саме відбувається під час наших занять, і чому ці навички є фундаментом майбутнього успіху вашої дитини.

1. Чому ми вивчаємо емоції, а не лише цифри?

Сьогоднішній світ вимагає від дітей значно більше, ніж просто академічні знання. Уміння спілкуватися, долати стрес, працювати в команді та приймати відповідальні рішення — це і є ті «гнучкі навички», без яких неможлива щаслива та успішна реалізація в житті. Наші заняття СЕН — це процес, який навчає дитину екологічно будувати стосунки зі світом і, головне, із самою собою.

2. Наша методологія: Гра — це серйозно!

Наші заняття побудовані на природному для дитини способі розвитку — грі. Ми не проводимо лекції. Ми граємо в цікаві, спеціально розроблені ігри, які враховують нейрофізіологічні та психологічні особливості дітей. Через гру, історії та взаємодію ми допомагаємо дітям:

• Розпізнавати власні емоції та емоції інших.
• Навчитися керувати своїм станом.
• Зрозуміти, як конструктивно вирішувати конфлікти.

3. П’ять «Суперсил», які ми розвиваємо

Програма «Веселі друзі» сфокусована на розвитку п’яти ключових сфер, які я називаю «Суперсилами»:

1. Самоусвідомлення (Я розумію себе)

На цьому етапі діти вчаться «заглядати всередину себе». Вони розпізнають свої почуття (Радість? Злість? Розчарування?) і розуміють, як ці почуття впливають на їхню поведінку. Ми формуємо впевненість у собі та вчимося бачити власні сильні сторони.

2. Самоконтроль (Я керую собою)

Це вміння регулювати свої емоції та імпульси. Ми практикуємо навички стресостійкості, вчимося «гальмувати» імпульсивні дії (наприклад, зупинятися, перш ніж крикнути чи вдарити), а також мотивувати себе на досягнення невеликих цілей. Це внутрішня самодисципліна.

3. Суспільна свідомість (Я розумію інших)

Це про емпатію та повагу. Діти вчаться «взувати черевики іншої людини» — сприймати різні точки зору. Ми обговорюємо, що таке сім’я, дружба та суспільство, і як важливо з повагою ставитися до тих, хто не схожий на нас (толерантність).

4. Соціальні навички (Я будую стосунки)

Наші заняття дають практичні інструменти для спілкування. Ми вчимося уважно слухати, співпрацювати в команді, просити про допомогу і, найголовніше, конструктивно вирішувати конфлікти, перетворюючи суперечку на спільний пошук рішення.

5. Відповідальне прийняття рішень (Я роблю розумний вибір)

Ми обговорюємо наслідки. Дитина вчиться аналізувати ситуацію, зважувати можливі варіанти і робити вибір, який є безпечним та етичним, розуміючи, як її вчинок впливає на її власне благополуччя та благополуччя оточуючих.

Наш спільний успіх

Кожна година, проведена на заняттях СЕН, інвестується у психологічну стійкість та емоційний інтелект вашої дитини. Наше головне завдання — створити для неї психологічно безпечне освітнє середовище, де вона може вільно проявляти себе, помилятися і вчитися.

Я завжди відкрита до діалогу. Заохочуйте дитину розповідати про «Веселих друзів» вдома, і ви побачите, як ці важливі навички впроваджуються у її повсякденне життя.

Заняття «Невезіння Реггі».Вправи на розвиток уваги, вправи на релаксацію та глибоке дихання.

Заняття "Допомога "Семмі".Долаємо страхи.

Заняття "Олин, два, три -стрибни! "Вчимось робити компліменти.

 

Шановні батьки!

Як практичний психолог, я дбаю про емоційний та соціальний розвиток ваших дітей, використовуючи сучасні методики. Наші заняття за програмою "Щаслива дитина" спрямовані на формування міцного психологічного здоров'я дошкільників. Ми вчимося розпізнавати та правильно висловлювати свої почуття, від смутку до радості, збагачуючи емоційну сферу. Особливу увагу приділяємо корекції тривожності та агресивності, замінюючи їх позитивною взаємодією з однолітками. Через ігри та цікаві вправи ми активно розвиваємо комунікативність та навички позитивного спілкування. Діти вчаться відчувати психологічну єдність з однолітками та проявляти власну внутрішню активність. Ми також формуємо важливу позитивну мотивацію до збереження та зміцнення власного фізичного здоров'я. Зважаючи на зовнішні виклики, ми використовуємо корекційно-розвиткову програму для підвищення стійкості до стресу та його наслідків. “ Безпечний простір” Наше завдання — створити безпечний простір у садочку, що допомагає дитині відновлюватися після психотравмувальних подій. Це комплексний підхід, який забезпечує гармонійний розвиток особистості вашої дитини в цілому.

Запрошуємо переглянути фото, на яких ваші діти набувають важливих життєвих навичок.

Заняття «Кольори настрою. Гра-історія «Кольорова гусінь»»

 

Заняття "Харчування" за програмою "Щаслива дитина"

Заняття "Режим" за програмою "Щаслива дитина"

Заняття "Емоції" за програмою Щаслива дитина".

 

Як навчити дитину говорити "Ні!" та захищати свої кордони

(Поради від практичного психолога дошкільного закладу)

Вміння сказати "Ні" – це навичка, яка допомагає дитині захистити своє тіло, свій простір та свої бажання. Це не про грубість, а про безпеку та повагу до себе. Навчіть цього свою дитину, поки вона ще маленька.

1. Поважайте "Ні" своєї дитини

Щоб дитина навчилася відмовляти іншим, вона має бачити, що її відмови поважаєте ви.

• Не змушуйте: Якщо дитина каже: "Я не хочу обіймати тітку Машу" або "Я не хочу їсти суп", не тисніть. Скажіть: "Я бачу, що ти зараз не хочеш. Це твій вибір." Це вчить дитину, що її бажання важливі.
• Уникайте "соціального тиску": Ніколи не змушуйте дитину цілувати чи обіймати когось, якщо вона цього не хоче, навіть якщо це родичі. "Ти можеш помахати або дати п'ять, якщо хочеш. А обійми — лише за твоїм бажанням."

2. Будьте взірцем

Діти навчаються, наслідуючи дорослих.

• Відмовляйте ввічливо самі: Не бійтеся в присутності дитини ввічливо відмовити, якщо хтось просить вас про те, чого ви не можете чи не хочете робити. Наприклад: "Дякую за пропозицію, але я сьогодні не зможу. У мене інші плани."
• Пояснюйте свої кордони: Розкажіть дитині, що іноді потрібно сказати "Ні", щоб не втомитися або не зробити те, що тобі не подобається.

3. Вчіть "формулам відмови"

Іноді пряме "Ні" може здатися грубим. Запропонуйте дитині альтернативні фрази.

Коли потрібно відмовити	Альтернативна фраза
Якщо хтось пропонує щось неприємне	"Дякую, я не хочу."
Якщо щось викликає дискомфорт	"Мені це не подобається. Припини, будь ласка."
Якщо хтось порушує простір/торкається	"Стій! Мені це не можна робити!"
Для небезпечних пропозицій	"Ні! Я спитаю дозволу у мами (тата)."

4. Програвайте ситуації (Рольові ігри)

Ігри — найкращий спосіб закріпити навичку.

• "Гра в незнайомця": Нехай іграшка (або ви) пропонує цукерку чи піти кудись. Репетируйте гучне і впевнене "Ні!".
• "Гра в обмін": Просіть дитину поділитися її улюбленою іграшкою, а коли вона відмовить, хваліть її за те, що вона захистила свою річ.

5. Правило тілесної безпеки (Правило трусиків/купальника)

Це найважливіше "Ні!", і дитина має знати його непохитно.

• Особисті зони: Поясніть, що її тіло належить тільки їй. Ніхто не має права торкатися її інтимних зон (які прикриті трусиками/купальником), і вона має негайно казати "Ні!" та тікати, якщо це відбувається.
• "Секрети": Наголосіть, що немає "секретів", які потрібно приховувати від мами чи тата. Якщо комусь пропонують "зберегти секрет", який викликає дискомфорт, його потрібно негайно розповісти дорослому, якому вона довіряє.

Запам'ятайте! Коли дитина каже "Ні!" — вона використовує інструмент, який ви їй дали для її ж безпеки. Ваше завдання — підтримати її рішучість і впевненість у собі.