ПОВЕДІНКА ТА ПОТРЕБИ ДИТИНИ: КОРОТКО ПРО ГОЛОВНЕ

 Ваша дитина завжди "говорить" про свої потреби через свою поведінку. Навіть істерика чи непослух — це спроба щось повідомити.

 Піраміда потреб (за А. Маслоу)

 Психологи визначають п'ять базових, вроджених потреб дитини. Вони розташовані від найважливіших до найвищих. Щоб розвивалися "вищі" потреби, спочатку мають бути задоволені "нижчі".

Рівень (Потреба)	Що це означає для дитини?	Як це пов'язано з поведінкою?
1. Фізіологічні	Їжа, сон, фізичне здоров'я, рух, режим.	Проблеми: Примхи, плач, дратівливість, істерики. Пам'ятайте: Недосипання чи втома — найчастіша причина "поганої" поведінки.
2. Безпека	Стабільність, передбачуваність, чіткі правила та обмеження, впевненість у батьках.	Проблеми: Тривожність, страхи, залежність від батьків, непослух, агресія (як спроба відновити контроль). Пам'ятайте: Сьогодні "можна", а завтра "не можна" породжує тривогу.
3. Любов та Прийняття	Безумовна любов, прийняття особистості дитини та всіх її емоцій (навіть "складних").	Проблеми: Образа, злість, почуття "я поганий/погана", психосоматичні захворювання. Пам'ятайте: Не критикуйте дитину ("Ти поганий"), критикуйте дію ("Так робити не можна").
4. Соціалізація	Бути частиною сім'ї/колективу, мати свою роль, бути успішним.	Проблеми: Агресія (як боротьба за місце), замкнутість, надмірна слухняність (страх бути помітним). Пам'ятайте: Давайте дитині відповідні обов'язки в сім'ї, щоб вона відчувала свою важливість.
5. Самореалізація	Самостійність, пізнання світу, розвиток здібностей, самовираження.	Проблеми: Несамостійність, "лінь", відсутність інтересу до навчання. Пам'ятайте: Надмірна опіка, як і надто багато самостійності, шкодить. Допомагайте, але не робіть за дитину те, що вона може зробити сама.

 Головний висновок для батьків

• Будь-яка поведінка — це сигнал про незадоволену потребу.
• Коли дитина вередує, не питайте: "Чому ти так поводишся?"
• Запитайте себе: "Яку потребу зараз намагається задовольнити моя дитина?"
• Задоволені потреби = Щаслива дитина. Планомірне задоволення цих п'яти потреб є ключем до формування здорової, впевненої та самостійної особистості.
• Розчарування гальмує розвиток. Якщо дитина постійно стикається з непереборними перешкодами (наприклад, її ігнорують, не дають спати, забороняють емоції), це призводить до істерик, страхів та агресії.

 Цей чеклист допоможе вам краще зрозуміти поведінку вашої дитини, пов'язавши її з базовими потребами, та створити більш підтримуюче середовище.

I. Розуміння потреб та поведінки дитини

Пункт	Так/Ні	Примітки
1. Я усвідомлюю, що будь-яка поведінка дитини (навіть "погана") є спробою повідомити про якусь потребу.	□	Наприклад: злість = потреба в контролі/безпеці, капризи = потреба в увазі/відпочинку.
2. Я вмію розрізняти базові потреби дитини:
a) Фізіологічні (голод, сон, рух, комфорт).	□	Чи не спричинена поведінка втомою чи голодом?
b) Потреба в безпеці та передбачуваності.	□	Чи є стабільний режим, чіткі правила?
c) Потреба в любові, прийнятті та приналежності.	□	Чи відчуває дитина себе важливою частиною родини?
d) Потреба в самостійності та компетентності (досягнення).	□	Чи є у дитини можливість вибору та відповідні до віку обов'язки?
e) Потреба у грі та пізнанні нового.	□	Чи є час та простір для вільної, неструктурованої гри?
3. Перед тим, як реагувати на складну поведінку, я зупиняюсь і намагаюся визначити, яку потребу дитина намагається задовольнити.	□	"Що ти хочеш мені сказати цією поведінкою?"
4. Я розумію, що моя власна реакція на поведінку дитини також пов'язана з моїми власними емоціями та потребами.	□	Наприклад: потреба у спокої, контролі.

Експортувати в Таблиці

II. Створення безпечного та підтримуючого простору

Пункт	Так/Ні	Примітки
5. Ми вдома маємо чіткі, зрозумілі та послідовні правила, про які знає дитина.	□	Правила стосуються не тільки заборон, але й очікуваної поведінки.
6. Наші сімейні правила пояснені з точки зору цінностей (чому це важливо).	□	Наприклад: "Ми не кричимо, бо поважаємо почуття одне одного".
7. Я регулярно приділяю дитині якісний, неподільний час (10-20 хвилин на день), роблячи те, що подобається їй.	□	"Час наповнення" увагою. Без гаджетів та відволікань.
8. Я використовую "позитивну увагу" – помічаю та хвалю хорошу, бажану поведінку (а не лише звертаю увагу на погану).	□	"Дякую, що допоміг зібрати іграшки!"
9. Я створюю фізично та емоційно безпечне середовище для вираження емоцій (місце, де можна плакати, злитися, сумувати).	□	"Куточок спокою" чи просто згода прийняти сильні почуття.

III. Емоційна регуляція та комунікація

Пункт	Так/Ні	Примітки
10. Я визнаю та називаю почуття дитини, перш ніж переходити до вирішення проблеми.	□	Емпатія: "Я бачу, ти дуже засмучений, що час гри закінчився".
11. Я вчу дитину називати її власні емоції ("Я-повідомлення").	□	"Ти можеш сказати: 'Я злюся', замість того, щоб кидатися іграшками".
12. Я пропоную дитині здорові способи вираження емоцій (спорт, малювання, дихальні вправи, обійми).	□	Замість придушення.
13. У конфліктних ситуаціях я зосереджуюся на рішенні та навчанні (що робити наступного разу), а не на покаранні.	□	"Давай подумаємо, як ми можемо виправити це".
14. Я є прикладом для дитини у власній емоційній регуляції (піклуюся про свій стан і моделюю спокійну реакцію).	□	"Я зараз злюся, мені потрібно зробити глибокий вдих".
15. Я звертаюся за підтримкою чи консультацією до фахівця, коли відчуваю, що поведінка дитини виходить за межі моєї компетенції або мій ресурс вичерпано.	□	Піклування про себе – це піклування про дитину.

Рекомендації психолога

• Пам'ятайте про ресурс: Ефективна реакція на дитячу поведінку починається з вашого власного внутрішнього ресурсу. Піклуйтеся про себе.
• Зв'язок — перш за все: Коли дитина поводиться складно, вона, ймовірно, відчуває від'єднання. Перший крок – відновити емоційний зв'язок (через обійми, емпатію).
• Помилка — це можливість: Сприймайте прорахунки дитини (і свої власні) не як провал, а як можливість для навчання та розвитку

 

 

Бути поруч і не згоріти: як батькам дітей з ООП зберегти ментальне здоров’я

Бути батьками — уже складна й відповідальна роль. А бути батьками дитини з особливими освітніми потребами — це подвійне навантаження, яке часто несе за собою хронічну втому, почуття провини, соціальну ізоляцію та навіть емоційне вигорання. Саме тому збереження власного ментального здоров’я — не розкіш, а необхідність.

🔹 Що таке емоційне вигорання?

Це стан фізичного та емоційного виснаження, що виникає внаслідок тривалого стресу, перевантаження, постійної тривоги й відчуття безсилля. У батьків дітей з ООП це часто проявляється як:

• Відчуття "роботи без результату"
• Постійне самозвинувачення
• Дратівливість, втома, апатія
• Знецінення власних зусиль

🔹 Чому це важливо?

Ваше психічне здоров’я — це не тільки про вас. Діти дуже чутливі до емоційного стану батьків. Ви не можете наповнити інших, якщо самі емоційно "порожні".

✅ Що допоможе зберегти ресурс?

1. Дозвольте собі бути "недосконалими"
Не існує ідеальних батьків. Ви маєте право на втому, роздратування, помилки. Дайте собі дозвіл бути живими.

2. Плануйте час для себе
Навіть 15 хвилин тиші на день — це вже турбота про себе. Хобі, прогулянка, теплий душ, музика — обирайте своє.

3. Діліть відповідальність
Не бійтеся просити допомоги — у партнера, родичів, фахівців. Це не слабкість, а мудрість.

4. Спілкуйтесь з тими, хто вас розуміє
Пошукайте групи підтримки або просто батьків у схожій ситуації. Це зменшує відчуття самотності.

5. Звертайтесь до фахівців
Психолог — це не тільки "коли все погано". Це профілактика, підтримка й розвиток внутрішньої опори.

💬 Наостанок:

Піклуючись про себе, ви піклуєтесь і про свою дитину. Ви — найважливіша людина в її житті. І ваше здоров’я, як фізичне, так і психологічне, має значення.

 

 

Правило першої хвилини ранку

Правило «першої хвилини ранку» — це дуже просте, але дієве правило, яке допомагає батькам налагодити теплий емоційний зв’язок із дитиною та задати позитивний тон усьому дню.

Ось його суть :

 Що таке правило першої хвилини ранку

Перша хвилина після того, як дитина прокинулась, має бути наповнена любов’ю, ніжністю та прийняттям — незалежно від того, як минув учорашній день чи які плани на сьогодні.

Як це виглядає на практиці

Коли дитина прокидається:

 • усміхніться їй;

 • скажіть щось добре:

«Доброго ранку, сонечко!», «Я так рада тебе бачити!», «Ти в мене такий гарний сьогодні!»;

 • обійміть або погладьте;

 • дайте кілька секунд на спокійний перехід до активності.

Це буквально 60 секунд тепла, але вони працюють потужно.

  Чому це важливо

 • У перші хвилини після пробудження дитячий мозок переходить із фази сну в активний стан і особливо чутливий до емоційного тону.

 • Якщо день починається з крику, поспіху чи байдужості — дитина підсвідомо налаштовується на стрес.

 • Якщо з любові — на спокій, впевненість і співпрацю.

  Поради для батьків

 1. Не поспішайте одразу вимагати: «Вставай!», «Мий зуби!», «Швидше, ми запізнюємось!»

— Дайте цю хвилину на контакт.

 2. Навіть якщо ви посварилися вчора, почніть новий день із чистого аркуша.

 3. Будьте прикладом: якщо ви прокидаєтесь дратівливо, дитина теж перейме цей настрій.

 

Іграшка як міст між страхом та безпекою

У воєнних умовах значення іграшки зростає в рази: вона стає особистим оберегом, контейнером для страху та джерелом стабільності. Та звісно іграшок стає більше, бо треба більше захисту.

Ось 10 фокусів для уваги батьків, які допоможуть глибше зрозуміти іграшку у житті дитини під час війни:

1. Іграшка — не завжди потреба, а сигнал

Якщо дитина постійно просить нових іграшок, варто спитати себе: що саме вона намагається заповнити? Це може бути тривога, відсутність контакту, брак тепла чи уваги. Іграшка тут лише симптом глибшої потреби.

2. Улюблена іграшка — це вже символ

Вона має «емоційну пам'ять». Для дорослого це може бути просто пластик чи тканина, а для дитини — конкретний образ безпеки. Це «перехідний об’єкт», який допомагає утримати внутрішню рівновагу.

3. Дивний вибір дитини — завжди важливий

Іграшки виконують різні функції: одна заспокоює, інша дає силу, третя дозволяє виразити агресію. Якщо дитина обирає «незвичну» іграшку (наприклад, потворну, поламані солдатики чи навіть камінь) — не поспішайте засуджувати. Це її мова символів, а не випадковість.

4. Іграшка говорить тоді, коли дитина мовчить

Діти часто не можуть описати словами, що відчувають. Але їхні дії з іграшкою — це мова несвідомого. Дитина може ховати, лікувати, годувати, руйнувати — і все це способи розповісти про внутрішній стан.

5. Ритуали з іграшками створюють острівець стабільності

У світі, де щодня змінюються умови життя, дуже важливі повторювані дії. Якщо дитина бере з собою одного й того ж ведмедика в укриття чи засинає з лялькою — підтримайте це. Це її маленький острів безпеки.

6. Дозвольте агресії в грі

Дитина може бити іграшку, ламати кубики чи воювати солдатиками. Це не «погана поведінка», а каналізація напруги. Через гру дитина проживає страх і агресію у безпечній формі, щоб не переносити їх безпосередньо на себе чи інших.

7. Вибір завжди має залишатися за дитиною

Ви можете запропонувати кілька варіантів, але важливо, щоб рішення приймала сама дитина. Це повертає їй відчуття контролю над життям, яке так легко втратити у війні.

8. Дорослий як співтворець гри

Не завжди треба грати довго. Інколи достатньо сісти поруч і 5 хвилин «побути» в іграшковому світі. Для дитини це сигнал: «Я не сам у своїй тривозі».

9. Символи і повторення — вікно у внутрішній світ

Якщо дитина постійно повторює один і той же сюжет (наприклад, рятує іграшку від вибуху чи відправляє її «додому») — це спосіб переробляти травматичний досвід. Це не застій, а терапевтичний процес.

10. Іграшка — лише міст, а не замінник любові

Іграшка допомагає стабілізувати дитину, але ніколи не замінить теплих обіймів, голосу мами чи присутності тата. Її завдання — дати дитині простір для емоційної регуляції. А завдання дорослого — бути тим, хто тримає цей простір.

Чому так:

Психологічна глибина: іграшка — це не предмет, а символічний міст між внутрішнім і зовнішнім світом. Це предмет розуміння світу через гру.

Нейропсихологічний вимір: дотик до знайомої іграшки знижує рівень кортизолу, активує відчуття тілесної безпеки. Це сенсо-моторний процес самозахисту.

Емоційний вимір: у руках дитини іграшка стає другом, свідком, «носієм пам’яті», а іноді й героєм, який рятує замість неї. Іграшка - ніби збирач досвіду.

У воєнних умовах навіть найменша іграшка може стати живим місточком до спокою. Для дитини це — доказ: «Я не один у своєму страху». Для дорослого — нагадування: любов і присутність завжди сильніші за будь-яку тривогу.

                                                                            Вікторія Назаревич

 

ІНФОДАЙДЖЕСТ

Тема: Психологічна безпека дітей: роль батьків і педагогів у запобіганні булінгу

---

🛡️ Що таке психологічна безпека та булінг?

• Психологічна безпека – це стан захищеності від загрозливих факторів освітнього середовища, де дитина відчуває себе комфортно, захищено і має простір для повноцінного розвитку.
• Булінг (цькування) – це умисні, систематичні, повторювані дії агресії (фізичної, психологічної, економічної, сексуальної) або ігнорування, які завдають шкоди фізичному чи психічному здоров'ю дитини.

---

👨‍👩‍👧‍👦 Ключова роль Батьків у запобіганні булінгу

Напрямок роботи	Рекомендації та дії
Створення довіри	Спілкуйтесь з дитиною, прислухайтесь до її почуттів. Знайте її друзів, запитуйте про шкільне життя.
Приклад поведінки	Будьте зразком доброти, поваги та толерантності у ставленні до інших. Не використовуйте фізичні покарання чи зневагу.
Розвиток навичок	Формуйте в дитини толерантність, емпатію та вміння конструктивно спілкуватися.
Реагування	Дійте серйозно та не ігноруйте проблему, якщо дитина стала жертвою чи кривдником. Зверніться до керівництва закладу освіти.
Робота з кривдником	Обговорюйте з дитиною-кривдником почуття, які відчуває жертва; формуйте відповідальність за свої вчинки. За потреби зверніться до психолога.
Співпраця зі садочком	Усвідомте, що батьки і садочок – партнери у вихованні. Сприяйте розслідуванню випадків булінгу.

---

🧑‍🏫 Ключова роль Педагогів у запобіганні булінгу

Напрямок роботи	Рекомендації та дії
Створення середовища	Забезпечте у групі простір взаємопідтримки, довіри та захищеності.
Профілактика	Проводьте семінари, тренінги, уроки з питань булінгу, агресії, соціальних навичок. Вчіть вихованців розвивати самоповагу та стійкість.
Раннє виявлення	Своєчасно виявляйте дитячу агресію та конфліктні ситуації. Навчіть дітей, що про булінг не можна мовчати.
Реагування на випадок	Негайно втручайтесь та зупиняйте насилля. Зберігайте спокій, уникайте слів "жертва" чи "агресор" (це стигматизує). Ведіть розмову наодинці.
Взаємодія	Налагоджуйте довірливі стосунки з вихованцями та підтримуйте тісну співпрацю з батьками. Обстоюйте свої погляди як лідер, але уникайте надмірної поступливості.

---

🛑 Важливо: Як діяти свідку/дитині?

• Не мовчати! Повідомити дорослому, якому довіряєш (батькам, вихователів, психологу, керівництву закладу).
• Ігнорувати кривдника (якщо це можливо і безпечно): зробити вигляд, що байдуже, і піти геть.
• Не вступати в бійку. Агресивна реакція може бути тим, чого чекає кривдник.
• Використовувати гумор (за можливості), щоб спантеличити булера.
• Спілкуватися впевнено і спокійно, демонструючи емоційну силу.

---

Спільна перемога дорослих (батьків і педагогів) у протидії булінгу — це забезпечення дитині можливості спілкуватися з однолітками без страху.