23 практичних пункти про агресію дітей різного віку

1. Дитина відрізняється від дорослого в тому числі і тим, що у дорослого механізм гальмування і контролю вже присутній і налагоджений. Слова «Візьми себе в руки» до малюків абсолютно неприйнятні, їм поки «нічим» взяти себе в руки вони тільки навчаються. Важливо про це пам'ятати.

2. Батьки перш за все мають подбати про ресурс (якщо дорослий не подбав про себе, якщо він втомився, виснажений - у нього абсолютно природно просто не вистачить сил на адекватну дорослу реакцію). Припустимо сказати дитині - я так втомився, що мені зараз потрібно побути самому, щоб потім з тобою говорити і реагувати. Дитині ми не потрібні 24 години на добу. Дитині важливо, щоб ми дбали про себе. Вона буде вчитися цьому. І це один з кращих вкладів в її майбутнє. Якщо у батьків немає сил - всі інші пункти будуть марні.

3. Діти дуже міцні, якщо ми більшу частину часу поряд з ними «вмєняшки», епізоди нашої «невмєняшковості» вони переживуть без шкоди. Але тут все ж важливе питання - які ми більшу частину часу.

4. Виявлений гострий процес більш безпечний, ніж прихований. Не проявлений опір йде «в тінь» і може перетворитися в тілесні симптоми, в форму аутоагресії, «агресія на себе» може проявитися у зниженні успішності, у відчутті себе жертвою, в тому, що дитина може почати втрачати речі, «притягувати» до себе « покарання ». Чи може дитина сказати вам «ні?», Чи припустима в родині конфронтація думок? Чи дають дитині в чому-небудь право вибору? Чи є у неї відчуття, що вона може на щось вплинути?

5. Дитина може «віддзеркалювати» агресивну поведінку авторитетних дорослих, може злитися «за когось» (в роботі часто зустрічала сім'ї дуже інтелігентні, в яких дитина проживала за дорослих невиявлені і неусвідомлювані ними емоції). Часто дитина «проявляє» своєю поведінкою замаскований конфлікт в родині. Важливо чесно проаналізувати свою дорослу поведінку і свої реакції. Це не означає - стати агресивним, це означає - знайти прийнятний спосіб доносити інформацію про свої потреби.

6. Агресія часто виростає з відчуття небезпеки. Буває компенсацією болю, образи. Причому, дитину можуть образити в школі - а агресію вона може каналізувати на бабусю або молодшого брата. Важливо уважно і багаторівнево досліджувати ситуацію.

7. Агресія буває пасивною і активною (пасивна - наприклад, показати язик за спиною людини, приєднатися свідком до «проявлених» агресорів). Активна агресія може бути вербальною або тактильною (вербальна - обзивалки, дражнилки, крик), тактильна - биття, штовхання.

8. На кожен вид агресії - свій спосіб реагування: при вербальній - ми можемо говорити з дитиною. При тактильній - зупиняємо руку, ставимо блок, вчимо ухилятися від удару.

9. Важливо пам'ятати - малюки довербального періоду (які не вміють говорити людською зв'язною мовою) - замість словесного контакту використовують тіло. Знайомляться, сиплячи один на одного пісок, кидаючи іграшку, «торкаючись», як би розтягуючи свою руку до людини, яка їх цікавить. Б'ють лопаткою по голові, виявляючи симпатію і розташування. Це не ознака того, що росте маніяк і агресор. Наше завдання потихеньку в рольових іграх вчити знайомству, освоювати комунікативні навички.

10. Якщо малюк б'є маму, тата, бабусю - і при цьому посміхається. Швидше за все, це не агресивна дія. Це для дитини гра. Важливо не вкладати зайвої емоції в свою реакцію. Інакше у дитини закріпиться відчуття - «О! На мою гру відповідають ». Важливо дивитися прямо в очі. Зупиняти руку (так, 150 разів поспіль) І дуже виразно і спокійно говорити: «Людей бити не можна». Переводити увагу на інші ігри.

11. Іноді діти, чекаючи від нас "присутності тут і тепер" і саме тілесної уваги, «оживляють» нас, «повертають в тіло» своїми дотиками або ударами. Буквально, вони своїми долоньками кричать: "Ей, повернися". І таким дітям в цей момент важливі не стільки інтелектуальні, скільки тілесні ігри. (Втомлені батьки можуть покласти на себе дитину і грати «по купинах- по купинах, по маленьким кущиках, в ямку - бух!». Навіть діти 6-річного віку можуть радіти цій грі.

12. У роботі з агресією важливо зрозуміти, чи немає органічної причини, хронічних захворювань, температури, гельмінтозу (інтоксикація може провокувати спалахи агресії). Часто агресія виростає з втоми і напруги.

13. Якщо дитина пережила досвід насильства, якщо було агресивне медичне втручання в тіло дитини, якщо з точки зору дитини, вона «постраждала», але не отримала компенсації - компенсація може бути агресивною.

14. У дітей старшого дошкільного та шкільного віку агресія може прикривати страх.

15. У малюків, дітей під час кризи 3 років, підлітків - контролю над емоціями, будь ласка, не чекайте. Їх поведінка - «не спеціальна гра в «дістань батьків». Будь ласка, повірте, вони не спеціально.

16. При агресії (і будь-яких спалахів емоцій) дітей в кризовому віці важливо пам'ятати, що одне з їх неусвідомлених «завдань» - знецінити маму. І тут дуже важлива наша власна впевненість в собі, наша стабільна позиція - я чудова мама для своєї дитини. Вона каже гидоту, говорить навіть, що ненавидить нас, але нашої любові від цього не менше, і ми віримо в те, що її любов теж не зменшується. Ці слова і крики - піковий стан, якого вони самі ж через хвилину злякаються.

17. Важливо пам'ятати, що у відповідь на складну поведінку дорослого або дитини у нас може бути викид гормону кортизолу - це гормон стресу. Він вимикає нашу раціональність, він нас змушує швидко діяти. Це природно, якщо у нас є жива людська реакція на складну поведінку (на крик, істерику, хворобу, агресію). Я дуже вірю в те, що, не дивлячись на наші величезні знання, ми залишаємося людьми. АЛЕ під дією кортизолу ми діємо так само імпульсивно, як і дитина. Важливо зробити вдих-видих, важливо дати собі можливість трохи «охолонути».

18. Важливо емоцію зуміти усвідомити і назвати по імені. Якщо ви запитаєте у дитини (важливо задавати питання, а не стверджувати) - ти засмучений? ти злишся? У перший момент реакція може посилитися. (А може і «розрядитися». Буквально, ми дитині даємо відчуття - що б не трапилося, в будь-яких емоціях - я з тобою).

19. Важливо, щоб у дитини була можливість (профілактично) просто виплеску напругу - батут, боксерська груша, подушкові бої, караоке, кричалки, іноді - комп'ютерні ігри, малювання ...

20. Агресія - часто реакція на те, що важлива потреба не реалізована, або реакція на те, що кордони порушені. Нам важливо самим навчитися усвідомлювати свої потреби (про це багато пишеться в книзі «Мова Життя») і коректно про них заявляти. І поступово вчити цьому дитини. Злість - це сила, яка дана нам для захисту. «Я добрий, але у мене є здорова злість, щоб себе захистити», - одна з важливих фраз-практик для дітей і дорослих.

21. Ми своєю поведінкою показуємо дитині, як реагувати на конфлікт. Якщо у відповідь на їх агресію, ми їх б'ємо - ми тільки закріплюємо цю поведінку.

22. Часто за складною, «непродуктивною» поведінкою дитини ховається щось для нас невідоме і неочевидне.

23. Найголовніша «практика» над собою - подумки уявити себе величезним, як океан і як найвища гора. З внутрішнім наміром - я величезний. Я дорослий. Я впораюся.

Книги (назви):

Виховання з розумом

Розвиток мозку вашої дитини

На одній хвилі

Мова життя

Як говорити, щоб підлітки слухали

Світлана Ройз

Усі реакції:

290290

Розуміння прихованих проблем розвитку

 Сенсорна інтеграція – це процес, під час якого нервова система людиниотримує інформацію від органів чуттів (дотик, вестибулярний апарат, відчуття тіла, нюх, зір, слух, смак), потім організовує їх і інтерпретує так, щоб вони могли бути використані в цілеспрямованої діяльності.

Найкращий час для набуття сенсорного досвіду — сензитивний період — від народження до 5,5 років. Тобто це той час, коли дитина найповніше може пізнавати світ через звуки, запахи, кольори, форми і тактильні відчуття.

Симптоми порушення сенсорної інтеграції:

• труднощі в навчанні новим навичкам – побутовим, руховим, мовним, навчальним;

• зайва рухова активність або навпаки гіпоактивність;

• низький м’язовий тонус;

• труднощі в адаптації до нових приміщень;

• порушення мови;

• незграбність, ніяковість, підвищена обережність (дитина краще постоїть з мамою, ніж полізе на гору, гойдалки, не любить велосипед, сторониться рухливих дітей);

• відсутність почуття небезпеки (лізе на висоту не замислюючись, постійно стрибає, крутиться, ризикує);

• надчутливість до звуків і світла;

• уникнення дотиків, нового одягу, їжі;

• ходьба «навшпиньки», моторна незручність, проблеми в імітації рухів;

• психосоматичні розлади;

• стійкі види порушення сну;

• відмова від соціальних контактів (дитина не грає з однолітками, уникає взаємодії).

Батьки мають спостерігати за дитиною, підмічати найменші сенсорні дисбаланси і пропрацьовувати їх.

Так само важливо зауважити, що ігнорувати ці моменти не можна, бо з віком вони будуть тільки поглиблюватись і можуть значно ускладнювати життя людини.

Що ж можна зробити вдома для розвитку сенсорної інтеграції дитини?

Вестибулярний апарат
-гойдалки;
-шведська стінка;
-басейн з кульками;
-їзда на велосипеді, самокаті, роликах, плавання.

Слух
Відтворювати різноманітні звуки. Наприклад, звуки 

музичних інструментів, тварин і птахів, звуки вітру, моря.

Тактильні відчуття
Ігри:
-з сипучими матеріалами (квасоля, крупи);
-з різноманітними природніми матеріалами, піском;
-тактильні та масажні доріжки для ніг;
-м’ячики з різноманітних матеріалів і з різноманітною поверхнею (заповнені крупами, з шипами);
-зразки різних тканин;
-тактильні зразки з використанням парних предметів та протилежними властивостями (холодний-гарячий, м’який-твердий, мокрий-сухий).

Зір
Розглядання книжок, карток, предметів,….
Якщо дитина ще мала або має проблеми із зором, то можна застосовувати чорно-білі картки Домана для стимуляції зорового нерву.

Смак
Пропонуйте їжу різноманітних смаків (кислий, солоний, гіркий, солодкий) та різної консистенції (тверда, хрустка, сипуча, тягнуча, рідка їжа, пюре).

Нюх
Це можуть бути як і самі предмети, так і зроблений мішечок з вираженими ароматами ( кава, какао, ванілін, хвоя, пелюстки троянди).
Також можна застосовувати аромолампи з ефірними маслами.

Ось такі незвичайні ігри допомагають розвивати сенсорні відчуття дитини і накопичувати уявлення про навколишній світ, забезпечують розвиток моторних, мовних, комунікативних, пізнавальних, сенсорних умінь і позитивно впливають на розвиток дитини в цілому.

 

                                                     Вправи для психічного здоров’я,

які ви можете робити разом із вашими дітьми

1.      Час для хвилювання

Говоріть із дитиною про її тривоги, коли

помічаєте, що її щось турбує.

Під час такої розмови із дитиною

ви можете намалювати ці тривоги.

2.        Планування приємних активностей.

Разом із дитиною плануйте цікаві

приємні для неї активності. Це може

бути щось, що дитина робитиме одразу

так і те, що ви можете втілити протягом найближчих тижнів.

 

                                       3.Розмова про почуття

                                    Чому б не виділити час

                                                         щотижня, коли ви зможете

                          говорити                   говорити про

                                                         думки та почуття дитини 

4.Хороші справи.

Перед сном проведіть із дитиною деякий час,

Щоб з’ясувати три хороших речі, що відбулись протягом дня.

    

5.Турбота про себе.

                                                           Допомагайте дитині дбати про себе,

                                                            піклуватись про своє  самопочуття,

                                                              займайтеся фізичними вправами,

                                                                                                                          готуйте разом їжу і стежте за тим,

                                                                 щоб дитина висипалась.